Кукурудзі значних збитків завдають шкідники та хвороби
Однією з найбільш високопродуктивних злакових культур універсального призначення є кукурудза , яку вирощують для продовольчого, кормового і технічного використання. За її рахунок тваринництво забезпечується концентрованими кормами, силосом і зеленою масою.
Один із резервів збільшення валового збору кукурудзи - ліквідація втрат і недоборів зерна через фітофагів. Пошкодження шкідниками та хворобами кукурудзи понижується продуктивність, погіршуються посівні, харчові та кормові якості зерна. Шкідники кукурудзи які завдають значних збитків, є багатоїдні комахи: ковалики - темний, посівний, смугастий та інші; чорниші - мідляк кукурудзяний, широкогрудий, кукурудзяний стебловий метелик; попелиці - звичайна злакова, соргова або кукурудзяна, волохата кукурудзяна; південний сірий довгоносик.
Коріння або паростки сходів у ґрунті пошкоджують личинки багатьох видів жуків - коваликів (Elateridae), чорнишів (Tenebrionidae), пилкоїдів (Alleculidae) та пластинчатовусих (Scarabaeidae) хрущів, хлібних жуків, кукурудзяного жука.
Під час зимівлі личинки більшості видів коваликів мігрують глибше 25–35 см, де температура ґрунту є порівняно більш стабільною і не опускається нижче критичної, яка, зокрема, для коваликів степового і темного становить 3,9 0 С. Вертикальні переміщення цих комах у ґрунті відбуваються впродовж весняно-осіннього періоду і пов’язані переважно з пошуком корму та більш оптимальних умов для розвитку. При помірній температурі та високій вологості дротяники тримаються у шарі 5–7 см й інтенсивно живляться рослинами. Для початку весняної вертикальної міграції личинок коваликів необхідне встановлення середньої декадної температури ґрунту на глибині 20 см - +6,5 0 С, на глибині 40 см - +4,70 С. Для масового переміщення дротяників із глибших шарів ґрунту до верхніх потрібна середня декадна температура на глибині 20 см +8,10 С, на глибині 40 см - +8,50 С.
Дротяники вигризають внутрішню частину висіяних зерен, обгризають підземну частину стебел і коріння сходів на посівах кукурудзи. Результатом шкідливої дії дротяників є значне зрідження посівів.
Мідляк кукурудзяний (Pedinus femoralis), ряд твердокрилі - Coleoptera, родина чорниші - Tenebrionidae. В Україні поширений переважно на півдні Лісостепу та в Степу. Поліфаг, жуки живляться бур’янами (спориш, берізка тощо), личинки пошкоджують висіяне насіння різних сільськогосподарських культур і підземні органи рослин (стебла, коріння і бульбоплоди та інші).
Озима совка (Agrotis-Scotia segetum Schiff.) в Україні поширена повсюдно. Літ метеликів першого покоління відбувається у Степу та Лісостепу у травні та червні, а в Закарпатті - іноді в кінці квітня–травні. Масовий літ починається зазвичай за температури 16–17 °C і продовжується 1–2 декади. Метелики активні в ночі. Яйця відкладають по одному або невеликими купками на нижній бік листків бур’янів або на легкий добре оброблений ґрунт. У середньому одна самка відкладає від 470 до 2200 яєць.
Гусениці першого покоління з’являються у кінці травня–на початку червня. Закінчивши живлення, вони перетворюються у пронімфу на глибині 1–6 см, а через 2–10 днів - у лялечку. З другої половини липня вилітають метелики другого покоління, відкладають яйця у серпні, а в кінці місяця з’являються гусениці.
Гусениці озимої совки можуть живитися на 140 видах рослин. Гусениці молодших віків об’їдають пластинку листка, а більш пізніх підгризають рослини на рівні ґрунту. В ґрунті гусениці часто знищують насіння та проростки. Велике значення в обмеженні чисельності має обробіток ґрунту. Міжрядний обробіток не тільки знищує бур’яни, але й призводить до загибелі яєць і гусениць.
Оклична совка (Agrotis exclamationis L.) в Україні поширена повсюдно. Зимують гусениці VI віку в ґрунті. Весною заляльковуються у поверхневому шарі ґрунту. Літ метеликів відбувається у червні. Яйця відкладають на ґрунт або сухі рослинні рештки. Через 12–14 днів відроджуються гусениці, які можуть живитись 75 видами рослин.
У Степу розвивається у двох поколіннях, але літ метеликів другого покоління мало інтенсивний. В Україні оклична совка зустрічається рідше озимої, але в деякі роки як більш холодостійка може завдавати значної шкоди.
Найбільше значення у боротьбі з підгризаючими совками має ретельна обробка парів, знищення бур'янів за допомогою гербіцидів, належної агротехніки та обробка насіння інсектицидами перед сівбою.
Шведська муха (вівсяна - Oscinella frit L. та ячмінна - O. pusilla Meid.) в Україні поширенні повсюдно. Вівсяна муха численна на Поліссі та в західному Лісостепу. Вона вважається більш вологолюбною і менш теплолюбною порівняно з ячмінною мухою, проте часто переважає у Степу, особливо в районах діючих зрошувальних систем.
Самки шведської мухи відкладають яйця по одному за паросткову плівку, на листя та пагони сходів кукурудзи (від появи «шилець» до утворення четвертого-п’ятого листка). Молоді личинки проникають всередину рослини до конусу наростання і живляться ніжними тканинами. Розміри втрат кукурудзи від пошкоджень шведською мухою обумовлюються ступенем пошкодження рослин від незначних малопомітних пошкоджень листків, склеювання та скручування листків вздовж до сильно деформованого листя, загибелі головного стебла і посиленої кущистості рослин або загибелі рослин.
При слабких пошкодженнях личинки мухи не встигають проникнути до точки росту і пошкоджують листки, прогризаючи у них отвори. При сильному пошкодженні личинки пошкоджують конус наростання і точку росту, в результаті центральне стебло в'яне, жовтіє і гине.
Пошкоджені шведською мухою рослини уражуються пухирчастою сажкою.
Стебловий кукурудзяний метелик (Ostrinia nubilalis Hb.) поширений по всій Євразії, в Україні є повсюдно, зона значної шкідливості охоплює Лісостеп та північ Степу, найбільша шкідливість у західному Лісостепу.
Сприятливі умови для розвитку метелика складаються у районах із температурою у червні–серпні вище 20 °C і опадами в цей час більше 200 мм. Гусениці метелика багатоїдні, пошкоджують понад 150 видів рослин, найбільшої шкоди завдають кукурудзі, просу, сорго, бавовнику, сої. В Україні шкідник розвивається в одному поколінні, лише в Степу буває часткове друге покоління. Метелики першого покоління літають з червня до кінця липня, другого - з кінця серпня до середини вересня.
Метелики з'являються у червні, їх літ співпадає з початком викидання волоті кукурудзи. Для статевого розвитку метеликам необхідно додаткове живлення і крапельна волога. Нестача вологи в цей період призводить до різкого зменшення чисельності шкідника. Вдень метелики сидять на рослинах із нижнього боку листя, в лісосмугах, в посівах зернових та бобових. Через 3–5 діб після виходу з лялечок самки починають відкладати яйця (плодючість у середньому 250–400 яєць) купками по 15–20 шт. на нижній бік листків добре розвинутих рослин кукурудзи. Відкладання яєць залежно від температури продовжується 15–25 діб. В суху погоду (вологість нижче 30%) з підвищеною температурою (вище 30 °C) значна кількість яйцекладок відпадає від листка і гине.
У перші дні після відродження гусениці живуть на поверхні рослин, в цей період вони пошкоджують листки, роблячи в них дірки, виїдають чоловічі квітки у волотях. Потім через пазуху листка проникають у захищені частини рослин черешки, верхівки стебел, волоті. Для гусениць І-ІІІ віків характерна різко виражена міграційна здатність як в межах однієї рослини, так і з однієї рослини в іншу.
Гусениці з третього віку вгризаються всередину стебел, де вигризають ходи і порожнини з відкритими назовні отворами, з яких висипається червоточина. В ніжках та стрижнях качанів, серед рядів зерен гусениці виїдають звивисті ходи і камери. В одному стеблі чи качані можуть жити декілька гусениць.
Гусениці молодших віків заселяють головним чином верхню і середню частини рослин, гусениці старших віків зосереджуються переважно в середній частині. Можлива міграція гусениць з однієї рослини в іншу, що пов'язано насамперед зі змінами їх потреб щодо живлення різними органами рослини. Гусениці молодших віків (І, ІІ, частково ІІІ) віддають перевагу ніжним тканинам листків, колоскам волоті, які містять підвищену кількість білків; гусениці ІІІ-ІV віків живляться тканинами стебел, молодим зерном, які містять підвищену кількість цукрів. Оптимальні умови для розвитку гусениць - +23…+28 °C, відносна вологість повітря не нижче 80%. Тривалість життя гусениць 13–58 діб; закінчивши розвиток, гусениці перед похолоданням скупчуються переважно в нижній частині стебла і залишаються там на зимівлю.
Різкі зміни чисельності метелика зумовлені погодними умовами, велика кількість опадів сприяє масовому розмноженню шкідника, суха погода обмежує. Гусениці метелика пошкоджують всі органи кукурудзи листя, стебла, волоті, качани, крім коренів. Пошкоджуючи стебла, гусениці перегризають судинно-волокнисті пучки і цим порушують живлення рослин.
Пошкодження викликає затримку цвітіння і зменшення розмірів листків та міжвузлів, пошкодження волоті погіршує запилення. При пошкодженні гусеницями судинно-волокнистих пучків, то в місцях пошкоджень порушується надходження поживних речовин до качанів, сильно пошкоджені стебла легко переламуються. тоді знижується урожай насіння та його якість, підвищується ураженість качанів збудниками фузаріозу, сірої гнилі та пліснявіння.
Інтенсивність пошкодження залежить від строків посіву кукурудзи, найбільш сильне пошкодження буває при співпадінні періоду масової яйцекладки з фазою розвитку рослин, яка сприяє виживанню яєць і гусениць молодших віків: коли метелики відкладають яйця незадовго до цвітіння кукурудзи, в період цвітіння або зразу ж після нього.
При масовому розмноженні шкідника доцільно застосовувати агротехнічні заходи, які сприяють зменшенню чисельності кукурудзяного метелика: знищення крупностеблових бур'янів; збирання кукурудзи у стислі строки на низькому зрізі (8–12 см); зразу ж після збирання, подрібнення післязбиральних решток, дискуванням у два сліди у перпендикулярних напрямах із наступним загортанням рослинних залишків із зимуючими гусеницями; використання стійких гібридів кукурудзи, що менш пошкоджуються метеликом. Хімічні заходи: обробка посівів інсектицидами у період масового відродження гусениць при заселенні шкідником більше 10% рослин, 1–2 рази з інтервалом 12–14 днів:
Біологічний метод: випуск трихограми на початку і в період масової яйцекладки шкідника.
Велику загрозу посівам кукурудзи створює поява у Львівській, та інших областях карантинного шкідника - західного кукурудзяного жука (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte). Жуки вигризають пиляки на волотях та нитки на приймочках маточок качанів, пошкоджують зерно в молочній стиглості на верхівках качанів та вигризають паренхіму між жилками листків. Шкодять як личинки, так і жуки. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. При живленні жука на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, а в результаті цього падає врожайність.Проте найбільшої шкоди завдають личинки, що пошкоджують кореневу систему на ранньому етапі розвитку рослин, що за масової їх появи призводить до вилягання та загибелі рослин. Отже, фітосанітарний стан кукурудзяних полів останніх років вимагає посиленої уваги та дотримання систем захисту рослин від шкідників. Зимують у D.v.virgifera яйця. Яйця мають високу морозостійкість та витримують температуру до -10°С. Цьому виду притаманна факультативна ембріональна діапауза, вступ в яку починається за температури 4-5°С. Після проходження діапаузи яйця впадають в холодове заціпеніння, яке триває до весняного відродження личинок. Навесні, при прогріванні ґрунту до 11,2°С-12,8°С відроджуються личинки, які починають відразу живитись. Розповсюдження західного кукурудзяного жука може відбуватись у фазі яйця з ґрунтом, у фазі імаго - транспортними засобами з різними вантажами, а також авто- та залізничними шляхами, літаками. У фазі імаго шкідник може розселятись самостійно. Жуки добре літають, швидкість їхнього активного польоту сягає 10 км/год. Жуки та личинки D. v. virgifera є перенощиками збудників грибкових, бактеріальних, вірусних захворювань кукурудзи. Найбільша шкoдoчиннicть зaxідного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. Щільність популяції цього шкідника значно зростає при беззмінному вирощуванні кукурудзи.
В останні роки відстежується поширення захворюваності кукурудзи по всій території України. Більшого значення набувають питання інтегрованого захисту цієї культури. Інтегрований захист кукурудзи від хвороб базується на забезпеченні культури сприятливими грунтово-кліматичними умовами місця вирощування; дотриманні науково обгрунтованої сівозміни; впровадженні вологоощадних технологій обробітку грунту; збалансованому мінеральному живленні рослин; використанні придатних для певної грунтово-кліматичної зони гібридів кукурудзи, стійких проти хвороб, шкідників та інших стресових чинників; протруюванні або інкрустації насіння; дотриманні оптимальних строків сівби, глибини і норм висіву насіння; проведенні хімічного або біологічного захисту культури кукурудзи. Характеризується груповою стійкістю проти хвороб більшість нових гібридів і сортів кукурудзи.
Хвороби проростків і сходів Викликані бактеріями Fusarium, Aspergillus, Penicillium, Alternaria та ін. при використанні неякісного насіння ураженого хворобами, тріщини на оболонці, низька енергія проростання. сівба кукурудзи у холодний ґрунт, при низьких температурах під час проростання насіння - ці збудники призводять до зрідження сходів, рослини повільно ростуть, неоднорідні за висотою. Найбільш ефективні заходи боротьби з ними -використання високоякісного протруєного насіння, оптимальні строки сівби і глибина загортання насіння, якісна підготовка ґрунту, ущільнення насіннєвого ложа, правильне співвідношення елементів живлення.
Кореневі і стеблові гнилі спричинюються грибами Fusarium, (iiberella, Helminthosporium, Sclerotinia, Diplodia та ін. Найбільш поширені при монокультурному вирощуванні кукурудзи. Можуть вже на перших фазах росту уражати корені і нижню частину стебла. Руйнуються тканини, припиняється транспортування води, листки і стебла жовтіють, качани звисають вниз, рослини вилягають. Сильніше уражаються ранньостиглі гібриди. Збудники fusarium сприяють утворенню небезпечних мікотоксинів цеараненонів і трихотеценів (Т2-токсин і НТ2-токсин), які спричинюють При споживанні інфікованих зерен у людини та тварин важкі захворювання. Необхідно підбирати стійкі до ураження гниллю гібриди, і дотримуватись сівозміни, збалансовувати норми внесення елемементів живлення (небезпечним є перевищення азоту над калієм), сівба в оптимальні строки, боротись з шкідниками та іншими факторами. Важливо протруювати насіння. Нігроспороз. Збудник - гриб Nigrospora oryzae Petch. Уражує качани, листкові піхви, стебла у період достигання кукурудзи. І найбільш інтенсивно розвивається за високої вологості і температури в межах 20-25°С, особливо на пізніх посівах. Качани недорозвинуті, розщеплюються вздовж та розламуються впоперек. Зерно щупле, тьмяного, сіруватого кольору, легко осипається. Між рядами зернівок у борозенках розвивається біла або сірувата павутинна грибниця. Заходи захисту – агротехнічні та хімічні.
Гельмінтоспоріоз листя. Збудник - гриб Helminthosporium turcicum Pass. Поширений у більшості районів вирощування кукурудзи. На листках спочатку з'являються коричневі чіткі великі плями, які можуть сягати до 10 см завдовжки. Тканина у них висихає і набуває кольору соломи, через що хворобу інколи називають "білою плямистістю". Сильно уражені листки в'януть, а потім засихають. Заходи захисту – агротехнічні та хімічні.
Пухирчаста сажка. Збудник - гриб Ustilago zeae Beckm. Спори гриба розносяться вітром, опадами, комахами. Уражує качани, стебла і репродуктивні органи у вигляді характерних жорстких пухлин діаметром до 15 см. Органи рослин здатні уражуватися у будь-який період їх росту. Хламідоспори з пухирчастого наросту зберігаються на рослинних рештках, у ґрунті, на насінні до 12 місяців. Згодовування тваринам силосу, що містить пухирчасту сажку, не впливає на здоров'я тварин. Основні заходи боротьби - дотримання сівозміни і сівба протруєним насінням (вітавакс, преміє, реал).
Летюча сажка. Збудник - гриб Sorosporium reilianum Mc.Alp. Поширена скрізь, де вирощують кукурудзу. Уражуються суцвіття, волоть, качани. Волоть у період цвітіння перетворюється в чорну летючу масу, качани - в чорний сухий клубок, що розпилюється повільно до фази повного достигання кукурудзи. Втрати врожайності набагато вищі, ніж при ураженні пухирчастою сажкою. Сприяє поширенню монокультура, пізні строки сівби, тепла весна і посушливе літо. Заходи захисту - агротехнічні і протруювання насіння (вітавакс, преміє, реал).
Вірусні хвороби. Кукурудза може уражатися такими вірусними хворобами: мозаїчна хвороба кукурудзи, мозаїка цукрової тростини, штрихуватість кукурудзи, крапчастість кукурудзи, карликовість, плямистість листя та ін. Заходи захисту зводяться до знищення хворих рослин, бур'янів, які мають спільний вірус, захисту від комах (цикадка, попелиця, жуки), що є перенощиками вірусних хвороб, підбір стійких гібридів.
Бактеріальне в’янення — одне з найшкодочинніших захворювань цукрової кукурудзи. Збудник хвороби належить до карантинних організмів, відсутніх на території України. Тому, щоб запобігти виникненню осередків хвороби, вкрай потрібно проводити ефективний контроль під час ввезення і вирощування імпортного насіннєвого матеріалу. В результаті досліджень встановлено, що бактеріоз може проявлятися двома різними формами. На сприйнятливих гібридах цукрової кукурудзи хвороба викликає бактеріальне в’янення (вілт) — судинне захворювання, що уражує всі органи рослини. Бактерії, проникаючи в рослину, закупорюють судини й порушують водопостачання та живлення рослини. Крім того, в’янення відбувається через дію токсинів, що їх виділяє бактеріальна культура. Перші симптоми хвороби проявляються зазвичай у вигляді поздовжньої штрихуватої плямистості на нижніх листках кукурудзи. Спочатку світло-зелені, плями згодом жовтіють, засихають і збільшуються, утворюючи смуги з хвилястими краями вздовж усього листка. Поступово інфекція з нижніх листків по судинах поширюється на стебло та верхні яруси листків. На уражених ділянках рослини часто виступає ексудат у вигляді крапельок жовтого кольору.В уражених вілтом рослин спостерігається передчасне викидання волоті характерного білого кольору. Обгортки вкриваються дрібними водянистими плямками, які з часом засихають і темнішають. Бактерії можуть виділятися у вигляді крихітних крапельок на внутрішньому боці обгорток. Хворі рослини не плодоносять або утворюють качани з дрібним, зморшкуватим насінням коричневого кольору. Збудник хвороби може переноситися з насінням, зимувати в ґрунті, гної або на стеблах кукурудзи. Але основним способом поширення збудника є комахи, які переносять бактерії в період вегетації від рослин до рослин та є резервуаром патогену в зимовий період. В розвиткові бактеріального в’янення кукурудзи сприяють м’які зими, високі літні температури і висока чисельність комах–переносників, та при однобічному удобренні азотом чи фосфором. Профілактика та захист від бактеріального вілту є вирощуванням стійких сортів і гібридів, протруєнням насіння, видаленням з поля пожнивних залишків та шляхом інсектицидного контролю чисельності комах–переносників. Якщо чисельність шкідників на посівах кукурудзи перевищує економічні пороги шкідливості, необхідні спеціальні захисні заходи, зокрема хімічні.
Під час проведення захисних заходів потрібно дотримуватися правил техніки безпеки та керуватися Державними санітарними правилами ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві». Порушення законодавства про захист рослин тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність передбачену ст. 21 Закону України «Про захист рослин», ст. 38 Закону України «Про бджільництво» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Державний фітосанітарний інспектор
Львівської області Головного управління
Держпродспоживслужби у Львівській області К.І. ВЕРЕЩИНСЬКА
