Хвороби картоплі при вирощуванні та зберіганні

Дата: 08.05.2023 14:48
Кількість переглядів: 923

Однією з основних причин низької врожайності картоплі є широке розповсюдження різних хвороб. В даний час зросла шкідливість багатьох відомих раніше хвороб – фітофторозу, альтернаріозу, всіх видів парші та інших. Все більшу шкоду  стали наносити хвороби, які раніше відносились до групи мало поширених і лише потенційно шкідливих, а саме: резинова, рожева та столонна гнилизна картоплі. Почастішали випадки ураження кільцевою гнилизною – дуже шкідливого захворювання бульб.  Хвороби є однією з основних причин значного недобору врожаю картоплі, зниження її якості.

Характер і міра шкідливості їх залежить від природно – кліматичних умов зони, рівня застосування агротехніки, стійкості сорту, родючості грунту, впровадження прогресивних технологій, рівня ведення насінництва, системи захисних прийомів та інших факторів.  Хвороби картоплі, якщо з ними не боротись, наносять значну шкоду, тому необхідно знати симптоми проявлення хвороби та основні заходи боротьби з ними.  Середні втрати врожаю картоплі від вірусних, грибкових, бактеріальних і інших хвороб складають 30-40%, а втрати при зберіганні – 20-30%.  Насамперед, слід пам’ятати, що нормально зберігаються лише здорові, не травмовані бульби.

Тому протягом періоду вирощування та збирання слід приділяти належну увагу отриманню фізіологічно здорових бульб.  Цьому сприяють ретельне передсадивне перебирання та протруювання бульб, оптимальні строки, норма і глибина садіння, якісний обробіток грунту, захист від шкідників, хвороб і бур’янів. Використання в якості попередника або на зелене добриво ріпаку, гірчиці, редьки олійної покращує фітосанітарний стан поля та сприяє оздоровленню грунту.  Значне покращення якості зберігання відмічається при протруюванні насіннєвої картоплі перед завантаженням її у сховище.  

    Картопля при тривалому  зберіганні в сховищах уражується грибними та бактеріальними хворобами, які часто спричиняють загнивання. Збудники хвороб нагромаджуються на підлозі, стінах сховищ, стелажах. Заражене сховище є основним джерелом інфекції для закладеного на зберігання нового врожаю. Тому після звільнення від картоплі сховище потрібно добре очищати.

Сховище повинне бути чистим, підготовлене до довготривалого зберігання. У перші 15–20 днів після закладання на зберігання у сховищі підтримують температуру 15–18оС і відносну вологість повітря від 90 до 95 %. За надмірної вологості повітря використовують примусову вентиляцію. По закінченню підготувального періоду сховища  температуру в масі картоплі поступово знижують на 0,5–1,0оС на добу і підтримують у період зберігання в межах 2–5 оС. Сміття та відходи видаляють з приміщення і закопують за 8 – 10 м  від сховища, глибоко в землю.

У літній період сховища добре просушують, а за 1,5-2 місяці до їх завантаження картоплею знезаражують мокрим або газовим способом. Для мокрої дезинфекції використовують 4% розчин хлорного вапна, 1,5% розчин карбатіону або формалін (100 см3 40-% формаліну на 10 л води. Розчином покривають всі поверхні сховища, стелажів, засік тощо з розрахунку 0,25 л на 1м3поверхні.Після обробки овочесховище закривають на 24 години, після чого провітрюють.   Газову дезинфекцію проводять способом обкурювання сіркою або сірчаними шашками. На 1м3 приміщення спалюють 30-35 г сірки. Двері та вентиляційні труби герметично закривають. Тривалість обкурювання 1 – 1,5 доби. Після газової дезинфекції сховище добре провітрюють.                                                                                                                                                                                                                                                           

   Хвороби які найбільше проявляються при зберіганні:  Найбільш поширеними хворобами картоплі в сховищі є різні гнилі, які особливо агресивні і небезпечні у тому приміщенні, де при невідрегульованих повітряному і температурному режимах зберігаються великі маси картоплі. Інфекція цих хвороб потрапляє у сховище разом з бульбами з поля, де вона накопичувалася протягом багатьох років, коли там вирощували картоплю.                                                                                                                                                                                                                                               

     Суха гниль. Збудник хвороби – грунтові гриби. Проявляється в основному в період зберігання бульб і найбільш – через 2-3 місяці після збирання. На поверхні бульби утворюють сірувато-бурі або матові, вдавлені в м’якуш плями різної величини, м’якуш під ними стає бурим, трухлявим і сухим. Пізніше ураження збільшується, плями набувають зморшкуватого вигляду, на їх поверхні появляються невеликі випуклі сірувато – білі, рідше жовтуваті або рожеві, подушечки гриба. В сухому підвалі бульби, уражені гнилизною, поступово висихають, а їх шкірочка зморщується, набуває вигляду складок і стає настільки твердою, що її важко розрізати ножем.   При зберіганні картоплі в умовах підвищеної вологості (90% і більше) уражена тканина стає водянистою, але не перетворюється в слизисту масу з неприємним запахом, що характерно для мокрої бактеріальної гнилизни.  В період зберігання насінного матеріалу хвороба практично не передається від хворих до здорових бульб при дотику. Первинне джерело інфекції знаходиться ще в полі, де під час збирання бульби уражаються фузаріозом. Оптимальні умови для розвитку збудника сухої гнилизни є температура повітря 17-25оС, відносна вологість –  70% і вільний доступ кисню.Висаджені в полі бульби, уражені сухою гнилизною, часто зовсім не проростають, що веде до зрідження посівів, або дають слабкі паростки і формують недорозвинуті кущі.                                                                           

Заходи боротьби.   Менше розвивається суха гниль на бульбах, вирощених на грунтах, де режим живлення збалансований по NPK. Одностороннє живлення рослин, особливо азотом, підвищує загрозу ураження бульб сухою гниллю на відміну від калію, який навпаки – підвищує їх стійкість. Спостерігається також залежність ураження бульб сухою гниллю від їх розміру і маси. Чим більша маса бульб, тим сприятливіші умови для розвитку гриба.   Перед закладанням на зберігання  насінний матеріал прогріти, озеленити. Провести дезинфекцію в картоплесховищі, дотримуватися відповідної температури зберігання. Вирощувати сорти картоплі, стійкі до фузаріозу.                                                                                                                                                                                                                                                                       

  Бактеріальна мокра гниль. Уражує бульби картоплі як у полі, так і в сховищах. Мокра гниль частіше проявляється при ураженні їх фітофторозом, чорною ніжкою, кільцевою гниллю або при пошкоджені шкідниками, наприклад дротяниками.Під час зберігання мокра гниль розвивається на пошкоджених бульбах при підвищеній вологості і температурі повітря. На вигляд зовні здорова бульба при незначному надавлюванні розтріскується і з середини витікає слизиста, кашоподібна маса з неприємним запахом. Спочатку бульби, уражені мокрою гниллю, покриваються світлими плямами, які пізніше темніють. При сприятливих для розвитку хвороби умовах (температурі 15-200С у вологому теплому середовищі) уражені бульби можуть повністю зігнити на протязі 5-6 днів. Під час транспортування і зберігання дуже уражені, гнилі бульби роздавлюються і заражують здорові бульби, які знаходяться поруч. Таким чином захворювання може нанести великі втрати як при транспортуванні, так і при зберіганні продукції.                                                                                                                                                                   

         Заходи боротьби.  Перед закладкою на зберігання бульби необхідно ретельно пересушити. Зберігати при оптимальній температурі +2-40С, вологості повітря 85-90% з активною вентиляцією, не допускаючи їх переохолодження і підмерзання. Садіння проводити відсортованим здоровим насінним матеріалом, провівши протруювання. Вирощувати сорти картоплі, відносно стійкі до мокрої бактеріальної гнилі.                                                                                                                

     Кільцева гниль. Збудник хвороби – бактерії.   Важкість діагностики цієї хвороби, особливо на бульбах, сприяють особливо швидкому розповсюдженню її з насіннєвим матеріалом, наприклад, при розрізанні їх ножем перед посадкою. Хвороба спричиняє серйозні втрати врожаю, уражаючи рослини в полі і бульби в період зберігання.  Під час збирання картоплі при зіткненні здорових бульб з ураженими бульбами, інфікованою тарою може відбутися поверхневе зараження бульб, що називається ямчастою гниллю і відіграє велику роль у розповсюдженні кільцевої гнилі. Часто хвороба має прихований характер – зовні здорові рослини дають уражені бульби. Хвороба може проходити непоміченою протягом року або декількох років і дати про себе знати тільки в роки з особливо сприятливими для розвитку збудника умовами.  Хворі бульби за слабкого ураження зовні не відрізняються від здорових, але на розрізі по судинному кільцю в них помітно пожовтіння і розм’якшення тканини. Судинне кільце уражених бульб має жовтувате, жовте і кремове забарвлення. Під час натискування виділяється світло-жовта слизова маса. Сильне зараження бульб призводить до повного руйнування їх судинної системи. В умовах підвищеної вологості бульби, уражені збудником кільцевої гнилі, згнивають, утворюючи осередки гниття, які можуть поширюватися на весь бурт. Посадка такими бульбами спричиняє випади в полі або появу карликових рослин з укороченими міжвузлями і дрібними листками. Рослини гинуть від закупорювання судин бактеріями до моменту цвітіння або дають кілька дрібних бульб.    Кільцева гниль поширюється в основному через уражені бульби і цьому процесу сприяє їх розрізання при підготовці до садіння. Якщо ніж після розрізання хворої бульби не дезинфікувати, при подальшому розрізанні заражується 10-20 здорових бульб. Патогенні бактерії можуть передаватися на полі від однієї бульби до іншої дротятиком та іншими шкідниками, які живуть в грунті.    При вирощуванні картоплі на тяжких перезволожених грунтах на бульбах, уражених кільцевою гниллю, може розвиватися мокра гниль, яка перетворює їх в білу тягучу, з неприємним запахом, масу. Надмірно високі температури в період вегетації і при збиранні можуть викликати розвиток сухої гнилі, при якій вигниває вся серцевина і залишається лише шкірка з тонким шаром м’якуша. На шкірці бульби проявляються тріщини, через які видно загниваючу тканину, бульби стають м’якими.      Восени під час збирання бульби, уражені кільцевою гниллю, в більшості випадків на поверхні шкірки мають рожеві і коричневі плями, вони особливо добре помітні біля вічок і столонного сліду.                                                                                                                                                                         Заходи боротьби.   Прогрівання  насінного матеріалу перед садінням на протязі 2-3 тижнів при температурі 14-180С  з послідуючим перебиранням і видаленням хворих бульб. Якщо необхідно бульби різати, проводити дезинфекцію ножів – 1% розчином марганцевокислого калію (10 г на 10 л води), або 0,5% розчином саліцилової кислоти (5 г на 10 л води).  Картоплю вирощувати в сівозміні, щоб вона поверталася на попереднє місце не раніше, як через 3-4 роки.  Перед садінням бульби обов’язково протруїти. Не вносити під картоплю високі норми азотних добрив.                                                                                                                                                                                                                              

        Фомоз. Збудник хвороби – гриб.  Найбільшої шкоди хвороба завдає в роки з великою кількістю опадів та зниження температури в період вегетації картоплі.. На бульбах утворюються темні тверді вдавлені плями діаметром від 2,5 до 5 см. Часто вони нагадують слід від вдавленого пальця або гудзика, звідси і пішла назва. При надмірній вологості повітря шкірка розтріскується, з тріщини проростає сіруватий міцелій гриба. М’якуш бульби під плямою сухий, крохмалистий, світло-коричневого або світло-сірого кольору, на межі зі здоровою тканиною темніший.Велику шкоду захворювання  може нанести під час зберігання картоплі. Одночасно з фузаріозною гнилизною фомоз може бути причиною масового загнивання бульб.                                                                                                                                                                                                                                                

    Заходи боротьби.Ретельно перебрати і протруїти насінний матеріал картоплі перед садінням, дотримуватися сівозміни, скошувати бадилля перед збиранням, запобігати травмуванню бульб при збиранні, забезпечити оптимальний режим при зберіганні бульб.                                                                                                         

  Фітофтороз. Збудник хвороби – гриб.Одна з найбільш поширених і шкодочинних хвороб. Перші ознаки з'являються на нижніх або середніх листках куща картоплі у вигляді невеликих темно-бурих розпливчастих плям зі світло-зеленою облямівкою, уражуються стебла. За теплої вологої погоди плями поширюються на всю поверхню листя, хвора тканина листя відмирає а уражені стебла грибом у суху погоду висихають. На бульбах фітофтороз проявляється у вигляді трохи вдавлених бурих, світло-коричневих або сірих плям. При розрізі їх на місцях ураження м’якуш набуває іржаво-коричневого кольору На свіжозібраних бульбах плями фітофтори можна легко відрізнити від інших хвороб, проте на бульбах після зимового зберігання діагностика хвороби ускладнюється, через наявність на місцях ураження інших видів грибів і бактерій. Гриб фітофторозу зимує на бульбах у вигляді грибниці. Інфекція зберігається в бульбах і з насінням потрапляє в поле. На хворій насіннєвій бульбі уражені паростки можуть загинути ще до сходів.  В одній і тій же кліматичній зоні шкідливість фітофторозу може змінюватися залежно від довжини вегетаційного періоду сорту, стійкості його до фітофторозу, умов погоди в другу половину вегетації картоплі, строків появи хвороби, умов вирощування картоплі – типу грунту, добрив, строків садіння, якості насінного матеріалу, збирання, режиму зберігання і способів захисту від хвороби в період вегетації.                                                                                                                                                                                                                                                                   

   Заходи боротьби.Істотну роль в зменшенні шкідливості хвороби має відбір здорового насінного матеріалу, який перед садінням необхідно прогріти на протязі трьох тижнів при температурі 14-180С. Для підвищення стійкості до фітофторозу бульби при пророщуванні необхідно змочити один-два рази 0,02% розчином мідного купоросу: перший раз через 15 днів після пророщування, другий – за 7 днів до садіння або в біологічному препараті Планризі.Посіви картоплі необхідно розміщувати на попередниках, які не відносяться до родини пасльонових. Основне значення у підвищенні стійкості до фітофторозу має калій і мікроелементи (бор, мідь, марганець, цинк, молібден, магній).Особливо ефективними заходами для боротьби з фітофторозом є вирощування сортів картоплі, стійких проти нього.Для хімічних засобів боротьби проти фітофторозу необхідно використовувати фунгіциди, які дозволені для застосування в Україні  на картоплі.                                                                                        

       Парша звичайна. Збудник парші звичайної – променеві гриби, або актиноміцети.Пошкоджує бульби, інколи столони і корені. На бульбах виникають округлі, інколи неправильної форми, виразки діаметром від 2 до12 мм. При звичайному ураженні вони зливаються, покриваючи бульбу кіркою. Виразки бувають плескаті, випуклі і заглиблені звичайна. Збудник парші звичайної – променеві гриби, або актиноміцети.Пошкоджує бульби, інколи столони і корені. На бульбах виникають округлі, інколи неправильної форми, виразки діаметром від 2 до12 мм. При звичайному ураженні вони зливаються, покриваючи бульбу кіркою. Виразки бувають плескаті, випуклі і заглиблені. В деяких випадках утворюються не виразки, а вузькі довгі тріщини, які вкривають сіткою всю бульбу або її частину. Тріщини до збирання картоплі заростають перидермою.Бульби з виразками звичайної парші погано зберігаються, пізніше на них розвиваються збудники сухої та мокрої гнилизни.Шкода від цього захворювання в основному полягає в зниженні продовольчої цінності картоплі, збільшенні відходів при очищенні бульб та зменшенні вмісту крохмалю.Розвитку хвороби сприяє жарка суха погода, а також легкі піщані грунти з надмірною кількістю вапна. При внесенні весною під картоплю свіжого не перепрілого гною також посилюється ураження бульб звичайною паршею. Джерелом інфекції захворювання є насіння бульб і грунт, оскільки актиноміцети є грунтовими    організмами.                                                                                                                                                                                                                                                     

      Заходи боротьби.Дотримання сівозміни. Картоплю висаджувати після попередників, які підкислюють грунт: озиме жито, зернобобові. Зменшує шкідливість парші приорювання сидератів (гірчиця, люпин). Для садіння відбирати здорові бульби. Перед садінням бульби обов’язково протруїти формаліном, 40% в.р. (0,4 л на т). Формалін розводиться 1:80, витрачають 30 л/т робочого розчину.Не вносити під картоплю високі норми неперепрілого соломистого гною і вапна. Краще вносити перепрілий гній або компост, а вапно вносити під попередник. Вносити фізіологічно кислі добрива, а також мікродобрива: бор, марганець, магній.                                                                                                                                              

Фузаріозне в'янення. Захворювання картоплі, при якому втрати врожаю можуть досягати 50%. Найчастіше воно розвивається в умовах підвищених температур і вологості. Спочатку фузаріоз можна прийняти за хвороби бадилля картоплі. Інфекція вражає листя рослини: верхні стають світлими, а краї нижніх набувають антоціановий відтінок. Згодом вони втрачають пружність і в'януть. На нижній частині стебел з'являються плями, покриті нальотом оранжевого або рожевого кольору. Потрапляючи в грунт, інфекція вражає і бульби, викликаючи їх гниття.  Щоб уникнути загибелі врожаю від фузаріозу, досить скосити уражену інфекцією бадилля і видалити всі рослинні залишки з ділянки. Лише після цього можна приступати до збирання картоплі і закладати її на зберігання.                                         

    Золоти́ста картопля́на цистоутво́рююча немато́да  (лат. Globodera rostochiensis (Wollenweber) Behrens) — вузькоспеціалізований вид, який паразитує на коренях картоплі і томатів, уражує інші рослин з родини пасльонові.   Картопляна нематода в основному розповсюджується в стадії цист, які прилипають до предметів, що стикаються із зараженим ґрунтом і переносяться на будь-які відстані. Зазвичай цисти переносяться із садивним матеріалом, перед усім бульбами картоплі, із ґрунтом, що є на бульбах, коренеплодах, цибулинах, а також сільгоспінвентарем, ногами людей та тварин, транспортними засобами, дощовими водами та вітром. Відноситься до числа небезпечних карантинних I шкідників. Паразитує на коренях і бульбах картоплі, а також вражає коріння помідорів і чорного пасльону. Тіло самки              кулясте, з короткою шийкою на передньому кінці, у самця-червоподібне.
 Самки спочатку білі, потім набувають жовту і коричневу забарвлення. Після запліднення і відкладання яєць (до 1000) вони відмирають, перетворюючись на цисти, які залишаються в ґрунті. Личинки і яйця, що знаходяться в цистах, здатні зберігати життєздатність більше 10 років навіть у відсутність картоплі, з-за чого боротьба з цим шкідником вельми утруднена.
     Уражені нематодою кущі відстають у рості (нижні листя прив’ядають), утворюють мало стебел, слабо розвинену кореневу систему, формують дрібні бульби або зовсім не дають їх. При слабкому заселенні зовнішні ознаки відсутні. Пошкодження можна виявити лише при викопуванні і огляді бульб, на яких видно дрібні цисти розміром з макове насіння. Молоді цисти білого кольору, по мірі дозрівання колір змінюється від лимонножелтого до бурого.     Пошкоджені кущі зустрічаються поодиноко або вогнищами. При беззмінному вирощуванні картоплі на одному місці вогнища збільшуються і зливаються.
      Джерело поширення нематоди: грунт, заражені бульби, коренеплоди, цибулини квіткових рослин і інший посадковий матеріал.                                                                                               

         Заходи    боротьби. Боротьба системними і контактними хімічними препаратами.
Знищення нематод проводиться обприскуванням рослин 2-4 рази з інтервалом в 3-5 днів 0,02% розчином меркаптофосу, або фосфаміду (БІ-58, рагора). Однак вони не вбивають яйця в їх твердих хітинових оболонках. Коли отрута з часом втратить чинність, паразити вилупляться.
Одним із способів боротьби з нематодою є термічна обробка коренів.
Уражена рослина виймається з землі, коріння відмиваються від землі. Потім коріння і вся рослина миються у воді при температурі 50-55 ° С. Цей температурний вплив є одним з найбільш надійних способів боротьби з шкідниками коріння, тому оптимальною температурою, що сприяє розмноженню нематод, є 18-24 ° С, а при температурі понад 40 ° С нематода гине. Найбільш стійкими до зміни умов життя є яйця нематод. Щодо тривалості теплового впливу ще немає надійних даних: температура коливається від 5 до 15-20 хв. Така температура для рослин є безпечною і надійно знищує шкідників.
                                                                                                                                                                                                                         

  Рак картоплі – грибок, що уражає цей овоч. Щоб успішно боротися з цією хворобою картоплі, головне - своєчасно виявити вогнище зараження, поки в грунті не накопичилися збудники інфекції. Ознака поразки картоплі на рак - поява наростів на бульбах, столона і кореневої шийки. При сильному розвитку захворювання такі нарости можуть утворюватися і на стеблі, листках, навіть на квітках. Коріння не пошкоджуються, адже збудник впроваджується тільки в молоду, зростаючу тканину. Нарости - це розростаються клітки картоплі навколо точки впровадження паразита. Величина наростів різна - від дрібної горошини до розміру самої бульби. Зовні нагадують, суцвіття цвітної капусти. Нарости раку картоплі на столонах  і бульбах спочатку білого кольору, в міру старіння вони робляться темно-коричневими. На бадиллі нарости зелені, в них утворюється хлорофіл. У боротьбі з раком головне виростити сорти картоплі, стійкі до захворювання і які б не давали поширюватися йому далі. Чистосортова посадка таких видів здатна остаточно позбавити землю від грибка років за 5-6. Слід видаляти сорти картоплі сприйнятливі до раку. На ділянці, зараженому раком картоплі, виконуйте карантинні правила. Всі уражені бульби та бадилля картоплі з такої ділянки закопуйте в яму (не менше 1 м завглибшки), попередньо знезаразити хлорним вапном, формаліном або гасом. А ще краще все це спалити. Неуражені бульби використовуйте лише на продовольчі цілі (на їх забрудненої грунтом поверхні можуть бути збудники раку).  
     

Зниження врожаю картоплі призводить до ураження рослин різноманітними шкідниками та хворобами. Так, зокрема, грибні та вірусні хвороби картоплі вражають бульби картоплі і погіршують їх якість, товарний вигляд і лежкість при зберіганні. При несвоєчасному та неякісному захисту картоплі в результаті розвитку хвороб урожай бульб знижується,            при зберіганні.

 

ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області                                                            

К.І. Верещинська

Фото без опису

 

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.

Погоджуюсь на передачу персональних даних