Захист сільськогосподарських культур у ранньовесняний період
Захист озимих культур у ранньовесняний період — це комплекс заходів, спрямований на відновлення життєдіяльності рослин після зими, боротьбу з патогенами та забезпечення стартового живлення. Першим кроком є оцінка перезимівлі. Найбільш достовірними методами вважаються метод монолітів та прискорений метод визначення життєздатності. Догляд за посівами озимини має базуватися на врахуванні стану рослин, який значною мірою залежить від строків відновлення вегетації та погодних умов у цей період. Саме вони можуть виступити вкрай негативним чинником у разі пізнього відновлення, через різке зменшення рівня життєздатності рослин.
Для обрання правильної стратегії хімічного захисту озимих с/г культур, має велике значення регулярний моніторинг фітосанітарного стану посівів, уміння правильно визначити хворобу та шкідника за перших симптомів, знання особливостей розвитку хвороб та їхньої шкодочинності на різних етапах розвитку рослини. До виснаження озимих культур призводять – низькі енергії їх відростання після відновлення вегетації, тривалий зимовий період, різка зміна відлиг зі зниженням температури. Підживлені навесні рослини після перезимівлі швидко поправляються, добре ростуть і продуктивніше використовують запаси грунтової вологи.
Весняне підживлення озимих проводять після сходу снігу при поновленні вегетації рослин, у період кущіння , коли температура не вище 10°С. Для нівелювання стресу у рослин при переході від низьких до плюсових температур, зміцнення імунітету, підвищення стійкості проти несприятливих факторів зовнішнього середовища у фазу весняного кущення доцільно провести позакореневе підживлення посівів мікродобривами, регуляторами росту рослин, як в чистому вигляді так і в баковій суміші із засобами захисту рослин.
Не можна забувати і про профілактику захворювань та боротьбу зі шкідниками.
Маючи знання і контролюючи фітосанітарну ситуацію на полях, дотримуючись технологічних заходів вирощування зернових культур, застосуванням як мінімум 4-х пільної сівозміни та правильний підхід до хімічних обробок можна досягти високих якісних показників зерна.
При порушенні технології вирощування с/г культур без біологічного і хімічного захисту посівів с/г культур від шкідливих організмів в даний час неможливо отримати високих врожаїв.
Розвиток шкідливих організмів на посівах озимих культур в осінній період 2025 року мав здебільшого помірний характер. Протягом ранньовесняного періоду посівам озимих зернових культур загрозу становитиме комплекс шкідливих організмів: хлібна жужелиця, злакові мухи, хлібні блішки, п’явиці, озима совка та мишоподібні гризуни, серед хвороб – борошниста роса, септоріоз та гельмінтоспоріозні плямистості.
Для попередження пошкодження посівів личинками шкідника першочерговим заходом є проведення обстежень, зокрема по стерньових попередниках. Обробляють осередки пошкодження з охопленням 10-15 метрової зони навкруги них, за дифузного розселення – обробляється вся площа при локальному розповсюдженні шкідника. У ранньовесняний період можлива осередкова шкодочинність озимої совки та інших видів підгризаючих совок. При прогріванні грунту на глибині 20 см до 10°С, гусениці підніматимуться у поверхневі шари грунту, їх живлення прогнозовано триватиме до ІІ декади квітня, після чого відбуватиметься заляльковування.
При підвищенні температурних показників, в І декаді квітня, посіви почнуть заселяти хлібні п’явиці та хлібні блішки. В осередках високої чисельності шкідників можливі значні пошкодження рослин. Характерними ознаками пошкоджень п’явицями є продовгуваті наскрізні отвори на листовій пластині. Блішки зіскрібають паренхіму у вигляді прозорих смужок та довгастих плям з верхньої сторони листка, в І-ІІ декадах квітня буде шкодочинність злакових мух (гесенська, пшенична, шведська). Після вильоту мух почнеться яйцекладка, через 5-10 днів після яйцекладки відбуватиметься відродження личинок, які пошкоджуватимуть рослини.
Основну увагу необхідно звернути на ярі зернові в період сходів, де можливе формування осередків з підвищеною чисельністю шкідника. Друге покоління шведської мухи завдаватиме шкоду сходам кукурудзи. Розвитку мух сприятиме тепла та суха погода. Оз.ріпак ранньою весною заселяє ріпаковий стебловий прихованохоботник, пізніше капустяний стебловий прихованохоботник, і за відсутності заходів контролю вони можуть знищити до 20% майбутнього врожаю. Тому як тільки середньодобові температури перевищать +5 °С, слід встановити жовті чашки-пастки, які допоможуть правильно проводити моніторинг і вчасно провести першу інсектицидну обробку.
Восени минулого року погодні умови сприяли розвитку хвороб, що призвело до накопичення значного зимуючого запасу їх збудників. Борошнистою росою інфекційний запас зараження рослин відбуватиметься при зростанні температури повітря до +3 +5°С. За оптимальних умов: +14 +17°С та 90-100% вологості повітря, інкубаційний період в середньому триватиме 4-5 днів. Загущені посіви на підвищеному азотному фоні будуть уражуватися першочергово. Проростання спор збудника септоріозу відбувається за 100% відносної вологості та температури повітря +4°С (оптимальна +20+24°С). Інкубаційний період хвороби в залежності від температури складає 7-25 днів. За частих дощів при оптимальних температурах повітря і слабких вітрах особливо відбувається сильний розвиток хвороби. Джерелом інфекції септоріозу є уражене листя, рослинні залишки, додатково – дикоростучі злакові трави.
З відновленням вегетації на посівах озимих пшениці та ячменю продовжиться розвиток гельмінтоспоріозних плямистостей. Сприятимуть поширенню хвороби помірні показники підвищення температури (+18+20°С) та підвищена вологість повітря. Першочерговими заходами для обмеження шкодочинності хвороб є проведення профілактичних фунгіцидних обробок.
Крім того, значний вплив на зниження врожайності зернових мають бур'яни (до 30 і більше відсотків). Тому, після відновлення вегетації проводять обстеження посівів. При виявленні на квадратному метрі 40 і більше бур'янів необхідно застосувати гербіциди.
Обробку посівів засобами захисту рослин розпочинають і завершують при середньодобових температурах не нижче +5 +90С.
Всі захисні заходи проти шкідників і хвороб та бурянів необхідно проводити, враховуючи економічні пороги шкодочинності. Необхідно врахувати, що на ранніх посівах озимини складаються найбільш сприятливі умови для розвитку шкодочинних організмів. На таких посівах захист необхідно проводити в першу чергу.
Із різким розширенням посівних площ ріпаку під культурою спостерігається тенденція збільшення чисельності фітофагів. Їх шкідливість проявляється у різному ступені впродовж усього вегетаційного періоду. Найбільш уразливими періодами рослин під час вегетації є фази 3-4 розеткових листків, бутонізації-цвітіння.
На посівах озимого ріпаку після відновлення вегетації шкодитиме ріпаковий пильщик. Зимуючий запас якого зберігається на 10-30% посівів ріпаку. Живлення шкідника прогнозовано триватиме впродовж ІІІ декади березня – ІІ декади квітня. Літнє покоління пильщика також шкодитиме на дозріваючих посівах ріпаку та гірчиці. Після перезимівлі посіви ріпаку заселятиме стебловийприховано-хоботник, а починаючи з середини квітня цілий комплекс шкідників – квіткоїди, листоїди,клопи, тощо. Починаючи з фази 4-6 розеткових листків до плодоутворення посівам шкодять капустяна попелиця, комплекс хрестоцвітних клопів, гусениці капустяної совки, ріпакового і капустяного біланів. У цей період ефективне обприскування за допомогою наземної апаратури. В умовах коли, строки обробки інсектицидами та фунгіцидами співпадають з найуразливішими фенологічними фазами розвитку рослин, ефективно використовувати їх суміші з урахуванням дотримання регламенту. Проти ріпакового квіткоїду, прихованохобітників наприкінці фази бутонізації доцільно застосування інсектицидів, які дозволені згідно пепеліку. Як показує практика, подовження захисної дії інсектициду можливе при застосуванні його в суміші із прилипачем. При чисельності ріпакового насіннєвого прихованохоботника і капустяного стручкового комарика (галиці) вище за їх економічний поріг шкідливості обробку слід провести і після цвітіння.
Значний недобір урожаю та суттєве зниження якості зеленої маси і насіння ріпаку, можуть спричинити хвороби. При розвитку хвороб пероноспорозу, альтернаріозу, фомозу, циліндроспоріозу в уражених листках рослин підвищується вміст каротину, сухої речовини, клітковини, золи, проте істотно знижується вміст вітаміну С, протеїну, жиру, цукру. Сума амінокислот в уражених листках ріпаку залежно від інтенсивності розвитку хвороб знижується . Розповсюдження більшості хвороб залежить від погодних умов вегетаційного періоду та технології вирощування озимого і ярого ріпаку.
Порушення технології вирощування культури сприяє поширенню сірої і білої гнилей, фузаріозного і вертицильозного в’янення, снігової плісені, чорної ніжки, кили вірусних і фітоплазмових хвороб. Нижче наводимо діагностичні ознаки найбільш поширених хвороб ріпаку та біоекологічні особливості їх збудників.
Найбільш поширеними і шкодочинними хворобами ріпаку є снігова плісень (тифульоз), чорна ніжка (ризоктоніоз), пероноспороз (несправжня борошниста роса), альтернаріоз (чорна плямистість), фомоз (рак стебла або некроз кореневої шийки ), біла гниль або склеротиніоз (білостеблість), сіра гниль (ботрідіоз), світла плямистість (циліндроспоріоз), вертицильозне в’янення (вертицильоз), фузаріозне в’янення (фузаріоз), бактеріоз коренів на озимому ріпаку, слизистий бактеріоз на ярому ріпаку. Менш розповсюдженими хворобами на ріпаку є біла плямистість (кільцева плямистість або сіростеблість), борошниста роса, кила, звичайна мозаїка, зморшкувата мозаїка, чорна кільцева плямистість, вірус жовтухи турнепсу, позеленіння квіток.
Ранньою весною при підвищенні температури повітря рослини ріпаку уражуватимуться сніговою плісенню, фомозом, переноспорозом та борошнистою росою, запас інфекції яких зберігається на 30-50% посівів. Інтенсивність ураження наростатиме , а розвитку збудників хвороб сприятиме наявність вологи. Терміни обробок посівів ріпаку фунгіцидами мають збігатися з найуразливішими фенологічними фазами розвитку рослин з урахуванням дотримання періоду очікування до збирання урожаю насіння.
Також на врожайність ріпаку впливають бур'яни. Внаслідок пригнічення бур’янами посівів озимого ріпаку на ранніх етапах розвитку втрати врожаю насіння можуть сягати 20-25%, а за сильного забур’янення — і більше. Бур’яни не лише конкурують з рослинами ріпаку за елементи живлення, вологозабезпеченість, а й сприяють розвитку та поширенню хвороб і шкідників. Деякі бур’яни (підмаренник чіпкий, ромашка та падалиця зернових) призводять до підвищення вологості та засміченості врожаю. До важко відокремлюваних належать болиголов плямистий, куколиця біла та кривоцвіт польовий. Крім того, ромашка непахуча та підмаренник чіпкий ускладнюють збирання урожаю.У посівах ріпаку зустрічається велика кількість бур’янів, найбільш поширені та домінуючі такі види: зірочник середній, підмаренник чіпкий, види ромашки, фіалка польова, види вероніки, гірчак березковидний, мітлиця, падалиця зернових, незабудка польова, грицики звичайні. Видовий склад бур’янів залежить від місцевості та погодних умов. Ступінь забур’яненості посіву може змінюватись залежно від агротехніки догляду за посівами. Однак лише агротехнічними заходами необхідної чистоти посівів не досягти.
Поради фахівця
Методи контролю захисту с/г рослин. Захист озимої пшениці навесні (фази ВВСН 25–31) спрямований на контроль хвороб (борошниста роса, септоріоз), шкідників (п’явиці, попелиці) та бур’янів. Основа — внесення азотних добрив (по мерзлоталому), застосування фунгіцидів, гербіцидів та регуляторів росту для формування міцного стебла. Ранньовесняний захист озимого ріпаку є критичним етапом, оскільки саме в цей період закладається потенціал майбутнього врожаю. Основні заходи включають боротьбу зі шкідниками, контроль хвороб та рістрегуляцію.
Фунгіцидний захист (Т1, фаза 30–31 за ВВСН):Застосування фунгіцидів для боротьби з борошнистою росою, септоріозом листя та іржею, наприклад, препарати на основі азоксистробіну з ципроконазолом. Використання сумішей азолів (тебуконазол + флутріафол) для одночасного захисту та стимуляції росту.
Застосування регуляторів росту (ВВСН 29–31):Внесення регуляторів росту (наприклад, на основі хлормекватхлориду або паклобутразолу) при поновленні вегетації для вкорочення стебла, запобігання виляганню та покращення розвитку кореневої системи.
Гербіцидний захист:Використання гербіцидів, що працюють при низьких температурах (від +5°C), на основі трибенурон-метилу, метсульфурон-метилу тощо.
Контроль ранніх бур’янів (підмаренник чіпкий, зірочник) до їх переростання.
Інсектицидний захист:У ранньовесняний період крайові обробки інсектицидами проти злакових мух і стеблових блішок більше ніж 3–4 шт./м², а смугастих блішок — більше ніж 6 шт.
Підживлення:Ранньовесняне азотне підживлення (по мерзлоталому ґрунту) для стимуляції кущіння.
Ефективним є використання бакових сумішей (фунгіцид + гербіцид + регулятор росту) для зменшення кількості проходів техніки, за умови сумісності препаратів.
Вирощування стійких сортів і гібридів ріпаку до хвороби. Дотримання сівозміни, просторової ізоляції між капустяними культурами, знищення рослинних решток, протруєння чи інкрустація насіння дозволеними протруйниками. Під час вегетації при загрозі інтенсивного розвитку хвороби, перевищення ЕПШ шкідників, доцільно провести обприскування посів ріпаку дозволеними фунгіцидами, інсектицидами та гербіцидами. На озимому ріпаку шкідники активізуються одними з перших після відновлення вегетації. Прихованохоботники (великий ріпаковий та стебловий) — з'являються першими при температурі повітря, Ріпаковий квіткоїд — активізується пізніше, у фазі бутонізації. Інші: оленка волохата, попелиці, хрестоцвітні блішки.
Стратегія: Необхідно проводити моніторинг за допомогою жовтих чашок-пасток. Першу обробку інсектицидами важливо провести до моменту відкладання яєць самками прихованохоботників (через 5–10 днів після їх масової появи). Контроль хвороб та рістрегуляція є весняне внесення фунгіцидів та регуляторів росту яке поєднує захисну дію та регулювання росту рослин, дозволяє стримати ріст центрального стебла, стимулювати розвиток бічних пагонів, зміцнити кореневу систему та запобігти виляганню.
Поширені хвороби: Фомоз, циліндроспоріоз, альтернаріоз, пероноспороз.
3. Підживлення та антистресові заходи
Азотне живлення: Перше внесення добрив проводиться по мерзлоталому ґрунту або відразу після відновлення вегетації для стимулювання росту листкової маси.
Мікроелементи: Особливу увагу приділяють бору (B), нестача якого призводить до розтріскування стебел і поганого цвітіння.
Антистресанти: У разі нічних заморозків після відновлення вегетації доцільно застосовувати амінокислоти або гумати для зняття температурного стресу.
Рекомендована послідовність дій:
Діагностика: Оцінка стану перезимівлі (густота стояння, цілісність кореневої шийки).
Гербіцидний захист: Якщо восени бур’яни не були знищені, проводиться весняне внесення гербіцидів (до фази виходу в трубку).
Перша комплексна обробка: Часто поєднує інсектицид (проти прихованохоботника) + фунгіцид-рістрегулятор + мікродобрива (бор).
Регуляція росту ріпаку та захист від хвороб після відновлення вегетації.
Дотримання сівозміни, протруєння насіння. знищення рослинних заражених решток, застосовувати протягом усіх стадій розвитку зернових культур та захищати посіви від хвороб фунгіцидами. Препарати володіють профілактичною, лікувальною та викорінюючою дією у тканинах рослин, або біологічними препаратами такі як Біофунгіцид планриз - препарат на основі живих бактерій Pseudomohas fluorescehs, має фунгіцидну і ростостимулюючу дію, використовується як протруйник насіння шляхом інокуляції та фунгіцид для обробки посівів с/г культур від хвороб на зернових, зернобобових, картоплі, помідорах, баклажанах, соняшнику, огірках, капусті, цибулі, плодових, кісточкових, ягідниках, квіткових культурах, від шкідників - інсектициди, від бур’янів- гербіциди.
Грибкові захворювання сільськогосподарських культур – одна із найбільш гострих проблем сучасного аграрного сектору.
Як не дивно, незважаючи на збільшення ефективних методів боротьби із патогенними грибами, з кожним роком і новим сезоном їх кількість не зменшується, а залишається або ж на стабільно високому рівні, або ж взагалі зростає. Чим це пояснюється? По-перше, змінами у кліматі, через що частіше виникають сприятливі погодні умови для поширення грибкових хвороб. По-друге, через недотримання технології вирощування культур.
Окрім того, появі грибів сприяє і розмноження шкідливих комах, і забур’яненість посівів.
Найбільш результативним способом вирішити проблему являються, безперечно,фунгіциди, хімічні засоби, ціллю застосування яких є знищення грибів і їх спор (або ж пригнічення росту).
Такі засоби використовують як у якості протруйників посадкового матеріалу, так і для обробки посівів на початкових етапах розвитку культур та протягом усього періоду вегетації.
Частота і кратність наступних обробок залежить від розвитку хвороб, погодних умов і тривалості зберігання фунгіцидів у рослині, тому при наступних обробках перевагу слід віддавати системним препаратам. Препарат добирають із урахуванням видового складу збудників хвороб
Немає таких сільгоспкультур, для яких би не існувало відповідного фунгіциду – дані агрохімікати використовують для усіх рослин, починаючи від зернових і закінчуючи плодовими кущами і деревами.
Щоб знищити комах вирішити проблему можна правильно підібраними інсектицидами, а для знищення бур’янів правильно підібрані гербіциди, які зареєстровані та дозволені до використання в Україні.
Оскільки ріпак є ентомофільна і медоносна культура, слід дотримуватися вимог охорони комах-опилювачів і бджіл від отруєнь.
Порушення законодавства про захист рослин тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність передбачену ст. 21 Закону України «Про захист рослин», ст. 38 Закону України «Про бджільництво» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області
К.І.Верещинська
